ЗМІ, партійне будівництво і соціальні мережі

Доброго дня, шановні пані й панове журналісти. Дозвольте завдати вам невеличкого клопіту з читанням цього тексту, я дуже сподіваюсь, що він вас зацікавить.

Я хочу запропонувати вашій редакції нову концепцію роботи з соцмережами. Виходячи зі свого досвіду роботи у бізнесовому Рунеті. І з повним розумінням того, що специфіку роботи вашої конкретної редакції я абсолютно не знаю. Тим цінніша пропозиція, бо погляд абсолютно не фаховий. В сенсі реальної журналістики.


Я звертався з цією пропозицією до газети День, вони її вивчають, але нічого поки що не вирішили. Втім, я вважаю, що нема жодних підстав відмовлятись у цьому тексті від використання прикладу схеми роботи з соцмережами саме цієї газети - вона дуже показова. Існують варіації у підходах до роботи у соцмережах різних ЗМІ, але пропоновану схему поки що не використовує ніхто.

Поточна схема газети "День"

Вона виглядає такою:
 - полоса;
 - сайт включно з певною кількістю блогів;
 - сторінки в соцмережах (Фейсбук);
 - Фейсбук-група Соло.

Подивімось на Фейсбук-сторінку: 30 тисяч уподобань (2018 - 44 тис) - це чудовий результат, як видається. Але скільки в день постів, від кого? А скільки лайків на кожному повідомленні? І скільки коментів? А чи потрібні ті коменти взагалі? Але якщо нема коментів, то чим сторінка соцмереж відрізняється від паперової полоси? Тільки носієм інформації. Ні, то, зрозуміло, все в плюс, але чи використаний наявний потенціал соцмережі?

Так само Фейсбук-група Соло. Чотири сотні учасників (2018 - 324; навряд відбулось зменшення, скоріше за все я тоді збільшив трохи). А авторів чи то топікстартерів? Коментаторів? Власного контенту?

Відповідальний за групу журналіст вантажить фотки, посилання, головний редактор допомагає, як є час чи привід. Але це, зрозуміло, інформаційні консерви - не власний контент, що його мала б продукувати група.
І який відгук, як мати на увазі не перегляд чи лайк, а комент до матеріалу? Адже саме дискусія - от король чи сенс будь-якого форуму і, між іншим, засадничий механізм інтелектуального поступу людства (спитайте філософів). Дискусія на зовнішньому посиланні - то вже чудово, але якщо на оригінальному, ексклюзивному пості учасника групи, то це вже вищий клас. Що у нас з цим в Соло?

Це міркування, звісно, до питання про те, як оцінити результат запровадження певної поточної концепції. Найкращий шлях тут - дискусія в групі День-Концепція серед журналістів видання. Назва форуму, звісно, умовна, але йдеться саме про корпоративний (редакційний) форум (є такий в структурі редакції?). Оскільки це вже далеко поза основною темою, то не будемо й заглиблюватись. Але оцінку існуючої схеми зробимо таку: на підставі одержаного досвіду роботи з соцмережами вже можна подумати про аналіз наявних резервів, пошукати на цій основі нові підходи.

Пропонована схема 

Пропонується розвести блоги по темах (або відділах редакції) і додати до них ще відповідні тематичні групи Фейсбук. Цілком достатньо Фейсбуку, ВКонтакті не потрібен.

Соло при цьому стає загальним або оглядовим елементом схеми, завданням якого є підхоплювати нетипові, унікальні теми і, можливо, дублювати чи підстраховувати сторінки, де подаються чи найбільш цікаві, актуальні матеріали з полоси, чи, можливо, щось з блогів. Обов'язково треба перейменувати в "День-Загальна" або "День-Головне", але "День" губити не можна - люди, що шукають День у Фейсбуці, мають цю групу бачити у першу чергу.

Центр тяжіння роботи з відвідувачем переноситься на тему \ відділ редакції. На тему під контролем відділу у блогах працюють:

• 5-10 блогерів-А чи авторів (блогерів, матеріал від яких за якістю відповідає вимогам полоси і може бути на розсуд редактора поданий будь-де, власне, здубльований, навіщо губити добрий потенціал);

• і 20 або й 30 блогерів-Б, що не йдуть з якихось причин на полосу здебільшого або і ні в якому разі, але справляють певне позитивне враження чи то темами своїх публікацій, може стилем, а може й самою особистістю.

Дискусійна ФБ-група є частиною інформаційного кластера відділу, в якому полоса, блоги і група поєднані саме загальною темою, що розробляється в різних аспектах. Група на 100% відкрита, назва "День-<тема>". В ній постійно присутні автори\блогери, що задають тон або тримають планку. Найперше і в основному - у дискусіях стосовно матеріалів з полоси або блогів. Полоса чи блог дає заспів, група підхоплює. Можна і навпаки: дискусію в групі можна аналізувати в блозі чи на полосі, знов таки на розсуд редактора.

В групі зібрані фахівці з визначеної теми і їх розмова - то величезна школа для присутніх. Дискусія, чого не може дати ані полоса ані сайт, то пошук рішення, спільної позиції, найцінніший продукт соцмереж. З технічного боку може видаватись, що коменти при статті на сайті нічим не відрізняються від дискусії в групі. Це не так. Не вдаючись в технічні деталі, просто покладемось на існуючий досвід: при статтях на сайтах ніколи обговорення не буває таким жвавим, як в групах на Фейсбуці.

Ось приклад.

Не можна не зазначити, що в результаті розмови, що наведена у прикладі, було вирішене маленьке, але практичне питання. Це не випадково і корениться саме у вільному режимі дискусії: люди кажуть про те, що їх турбує і одержують відповідь тут і зараз (звісно, з певним лагом, але він несуттєвий).

Принагідно я зацитую дещо з тієї розмови, важливе для осмислення нових підходів ЗМІ до роботи у соцмережах:

"Коли людина починає працювати у продажі чи маркетингу, вона концентрується на товарі, його чудових якостях. Потім з досвідом переходить на клієнта, його потреби, а товар згадує тільки через здатність задовольнити конкретні потреби саме цього клієнта."

Якщо вважати, що будь-яка група продає щось від адміна, то така група, а скоріше сторінка, буде ніпельна, подібна до телебачення, яке просто спрямовує на нас інформацію. Якщо ж подумати про потребу вчдвідувача (по Маслоу), вона полягає саме в спілкуванні. І в одержанні не копіпаста (другосортна інформація, об'єктивно нижча за якістю), а ексклюзива, чогось такого, що не з'явиться в іншому місті. Постає проблема залучення цікавих авторів. Так, цікавість відвідування групи, рівень дискусій, що вирують у ній - от корінь. А не блиск бренду ЗМІ як такого.

І якщо під таким кутом зору подивитись на існуючу схему роботи з соцмережами, що ми розглянули, то вона значною мірою ніпельна, традиційна для газети: ми написали - ви прочитали. Один з тисяч напише у відповідь листа в редакцію. А соцмережа вкорінила звичку до живого спілкування онлайн. Відтак якщо відвідувач не хоче писати коменти при статті (хто їх побачить?), тим більше він не налаштований писати листи: він хоче сказати свою думку тут і зараз. І почути відповідь чи бути впевненим, що його почули і побачили. Пропонована схема націлена саме на такий режим.

Що далі?

Зрозуміло, у якості пілотного пропонується відділ політики. Адже тема партійного будівництва, що цікавить всіх, представлених на цьому інформаційному майданчику, має одержати в такий спосіб потужну підтримку. При цьому, як можна сподіватись, всі виграють.

Засоби масової інформації мають відігравати в проекті, присвяченому партійному будівництву, вагому роль, можливо критичну - це беззаперечно. Намагання досягнути тут найвищої ефективності може зажадати від них певних змін у ставленні до соціальних мереж. І це буде корисним як для них самих, так і для активу, задіяного в процесах партійного будівництва. Але пропоновані зміни, зрозуміло, не є обов'язковими. Участь в проекті або його підтримка можуть бути для кожного з учасників реалізовані в тому форматі, який для них видається найбільш органічним.

А дискусія - це ж завжди двигун прогресу, згодні?

---

Було продовження: http://enmjigi.politiko.ua/blogpost133056 (посилання інколи не працює)

Зокрема у малюнках.

Це загальний процес, який забезпечує зростання інформованості і розуміння читачами структури проблем, що обговорюються фахівцями:

А тут окремі кроки окремої дискусії, її внутрішня структура: