Поговорили

На Фейсбуці. А де ж ще.

І що? Там дехто це питання ставить. На жаль, без відповіді від інших учасників розмови.

Автор теж, здається, нічого не пропонує конкретно. Може я не дочитавсь? Я з ним згоден у всьому, що там написано, навіть і емоції поділяю, не те що сенс. Але як же нам рушити з цього стану?

Вичерпної відповіді в мене нема. Тут мають працювати політологи, філософи, соціальні психологи, ще багато різних фахівців. Але як ІТшник, я можу зробити одне професійне зауваження з чисто формального боку справи: такі тексти мали б якось систематично впорядковуватись і становити певний більш-менш цілісний інформаційний масив. Може концепцію чи протопрограму? Чи шлях до неї?

Спробував в цю тему заглибитись.

1. Акаунт Фейсбук як форум

Не годиться. Це видається очевидним, але розкриємо цю думку.

Аудиторія випадкова. Тут і освічені, і неосвічені, і високоосвічені (і то ж по різних кафедрах, відтак останні намагаються сумістити цілком слушні, але різні підходи, інструменти, аспекти проблеми). Освічені хочуть почути щось практично корисне. Неосвічені бачать скрізь ознаки зради. Чи може тут бути якесь обговорення? Так, фрагментами, парами чи трійками, там де люди більш-менш одного рівня чи напрямку думок. Зрозуміло, що автор має вишукувати, добирати з ким варто говорити (в надії відшліфувати власну аргументацію), кого можна ігнорувати (ніхто не образиться). Це ж не професійна спільнота, де всі вважаються рівними в статусі і залишити зауваження без відповіді вважається неетичним. Загалом в акаунті маємо повторення формату ЗМІ, де автор написав і відповідати не буде, така традиція, так склався в нас цей інститут або народний звичай).

Чи має автор подумати про відповідальність за обговорення свого тексту? Конструктивне і результативне. Спочатку згадати дотичні тексти (бо наші проблеми в один не запхаєш) в певній згаданій вище цілісності (от чудовий приклад), а потім вже адресуватись до цільових форумів.

Таких форумів може бути, до речі, кілька десятків. Перший рівень: галузевий чи предметний, з розділенням на економіку, політику, соціальну психологію - це для високоосвічених. Будь-яка проблема завжди комплексна і вирішувати її можна тільки на міждисциплінарному рівні. Але обговорювати ж по кафедрах, щоб була зрозуміла платформа чи апарат дослідження проблеми?

Другий рівень для форумів - територіальний.Ми ж маємо подумати про те, щоб ідеї просувати в суспільстві? Хіба якась область може бути зігнорована?

Вимальовується певна структура з центральною текстовою базою і майданчиками для фахового чи галузевого, а може і територіального обговорення. Виходячи з логіки процесу, організаційного аспекту дослідження певної проблеми і відразу просування інформації про це в суспільстві.

2. Партійна наука?

Так. Як ми хочемо провести ті чи інші ідеї в життя, то це ж має втілитись в якійсь політичній програмі якоїсь політичної сили? В якої має бути науковий центр?

Ну а, скажімо, освіта чи медицина - вони ж партійно незалежні. Так, але де брати гроші (і скільки саме, і якими каналами) - це ж політика. Ну то не може соціальний архітектор, що будує у своєму уявленні чудові перспективи для тих наших багатостраждальних галузей, дозволити собі бути позапартійним. Ні, як фантазер, мрійник - будь ласка, а як реаліст?

А от питання базових демократичних цінностей (права людини, розвиток самоврядування, громадянська активність) або організаційні питання партійного будівництва - це видається напрямком понадпартійним. Але і тут партійна наука має дати свої відповіді. Можливо неоригінальні, неспецифічні, але практично вирішувані у певний спосіб і через це зрозумілі для виборця як обличчя саме цієї партії.

3. Ідеологія

І тут в нас відбувається злиття того, про що сказано в п.п. 1 і 2. Як з точки зору обрання або формування цільової аудиторії, так і з точки зору перспектив реалізації в рамках партійної програми, автор має визначитись з політичною ідеологією того, про що він пише. Або з адаптацією центрального, ядерного сенсу свого тексту в різних ідеологічно спрямовани форумах - це як він займає понадпартійну чи позапартійну позицію. Але як він сам себе вже політично визначив, то мабуть має працювати саме на свою політичну силу, платформу, напрямок? От той текст, про який говоримо, я б вважав його ліберальним за ідеологією. Але це просто враження одного з читачів.

Але тут постає питання: а що таке ідеологія. От, конкретно, з урахуванням досвіду автора, РПР чи Самопоміч - це ідеологічні структури? Я не можу відповісти, я можу піти подивитись, та і читача за собою покликати: давайте розбиратись - може через ту невизначеність (аби вона була, то ми б же не сумнівались) і неможливо налагодити конструктивне обговорення, затвердження і реалізацію добрих, правильних пропозицій, спрямованих у майбутнє. А без обговорення - результативного - як зрушити?

5. Заперечення заперечуваного

Так, щоб вийти за межі форумних акаунтів чи акаунтів-форумів - гайда по цих гайд-парках:

Володимир Дубровський, Тарас Плахтій, Теодор Дяків, Віталій Кулик, Денис Жарких, Лілія Гонюкова, Олександр Тертичний, Валерій Тертичка, Лев Абрамов, Сергій Дацюк, Інна Богословська, Наталя Грицяк, Артем Захарченко.