Культура і політика

Ні, йдеться не про мегатруд якогось видатного філософа. Мається на увазі проблема, що всі, мабуть, погодяться з таким її визначенням: наші політики катастрофічно далекі від розуміння того, що таке культура, яке її місце в житті суспільства, як можна і треба (бо інакше нічого путнього не вийде) підходити до проблем культури, які зрештою є  отим самим-самим важливим і головним коренем, який... Ну, не будемо заглиблюватись.

Я чого про це згадав. Побачив супер цікавий курс. Спочатку зрадів, а потім засмутився, бо курс - от біда - закрито. Потім ще більше зрадів, бо курс не зачинено навіки, а тільки не модернізацію (!). І дуже скоро - будемо сподіватись - він знову запрацює і можна буде подивитись, вникнути, поговорити про нашу культуру з фахівцями. Бо читати книжки це одне (ви прочитали підручник?), а обговорювати конкретні наші проблеми - це інше. Раніше не дуже вдавалось, як сказати чесно. Культурологи, мені здається, менш контактні, ніж науковці інших кафедр. Дуже в цьому схожі на бібліотекарів. А інтерес же до питань культури великий. Але то тема безмежна, повернімося до наших справ.

Побачив, кажу, той курс, зацікавився, а далі був чудовий сюрприз.

Дуглас Норт і українські республіканці

Ви, може, не знаєте, але українські пенсіонери починають знайомитись з Дугласом Нортом. Ті, звісно, які раніше про цього видатного вченого нічого не знали.

Але там на посиланні можна знайти не тільки про пенсіонерів, а ще й про науковців. Бо є пропозиція саме до них. А поки вчені думають, я зроблю нову. Тепер вже до республіканців - і то зовсім не випадково. 

Справа в тому, що сама ідея навчального курсу за матеріалами Дуглса Норта народились в республіканському середовищі.Теодор Дяків, Ірина Сінчалова, Роман Семчишин, Тімур Коптелов (хоч список можна і продовжити) - з цими колегами ми багато говорили про ці питання в форумі УРП. І Дугласа Норта згадували. Побіжно. Тоді я і подумав, а чи не варто було заглибитись? Так і народився курс.

Але тепер можна йти далі? Я хотів би аби ми разом зі згаданими колегами (в першу чергу, але не виключно) подумали над двома конкретними питаннями. Разом але нарізно. Що я маю на увазі зараз побачите.

Маніфест республіканського руху в Україні

Я про цей документ (і його підписання) дізнався з двох джерел: від Віталія Кулика і Валерія Дротенка. З запізненням на рік, але так вже вийшло.

Пан Віталій розповів про подію в акаунті і на Еспресо. Текст однаковий на обох майданчиках.

А пан Валерій написав статтю. І теж подав серію фоток.

Текст Маніфесту є на сайті Республіканської партії (робоча назва). Втім, там є і Програма (редакція від 17.6.17). Сайт, що трохи незрозуміло, сформований однією людиною, яка називає себе Iron.

Ще є публікація 112 каналу  і виступ її автора Миколи Воробьева на Ютюбі. Назва публікації дуже промовиста: "Що треба знати про новий український рух, пов'язаний з Республіканською партією США". Ну а сам пан Микола схарактеризований так: Микола Воробйов - директор Center for Eastern European perspectives у Вашингтоні, лобіст. Живе в столиці США.

Потужно? На перший погляд. Але надто вже якось розхристано, несистемно. Зараз поясню.

Кучмізм2017

Це я читав про соціалізм і подумав: а що в нас? Та якийсь кучмізм.

Дуже проста конструкція з двох елементів:
- на трибуні про щось гаряче, пафосне і невиразне (Європу, українство, Русь, стабільність, ну, звісно "яку країну будуємо");
- під трибуною конкретно і по-діловому: до себе все, що в межах досяжності твоєї посади.

Аж запитав Гугля - і от маємо, вже визначено і схарактеризовано, що то за штука. Тільки от чи ж вона вже минула для України?

Привіт з 1897

Мав цікаву бесіду з приводу пропозицій Спільного проекту.

І якось щось мені пригадалось дотичне теми... Ну, Гугль не підвів - як завжди. Ділюсь знахідками.

Поговорили

На Фейсбуці. А де ж ще.

І що? Там дехто це питання ставить. На жаль, без відповіді від інших учасників розмови.

Автор теж, здається, нічого не пропонує конкретно. Може я не дочитавсь? Я з ним згоден у всьому, що там написано, навіть і емоції поділяю, не те що сенс. Але як же нам рушити з цього стану?

Вичерпної відповіді в мене нема. Тут мають працювати політологи, філософи, соціальні психологи, ще багато різних фахівців. Але як ІТшник, я можу зробити одне професійне зауваження з чисто формального боку справи: такі тексти мали б якось систематично впорядковуватись і становити певний більш-менш цілісний інформаційний масив. Може концепцію чи протопрограму? Чи шлях до неї?

Спробував в цю тему заглибитись.

З дискусії про партії на ФБ

Назва цього посту не моя, я просто цитую. Три не надто великих, але вагомих тексти, об'єднаних саме такою назвою. Ось вони: перший, другий і третій.

Тема цікава сама по собі, а тут ще такий поважний автор, та ще і дискусія згадана - три в одному (і тексти три, та що за містика...)

То берімося до читання.