Демократична опозиція

... постала на доповнення до Опоблоку. Про це можна дізнатись от з цього запису.

Більше, мабуть, можна побачити на Фейсбуці у Анатолія Гриценка, Дмитра Добродомова і Єгора Фірсова.

Ну і на сайтах чи на форумах Громадянської позиції (сайт, ФБ-сторінка, група), Народного контролю (сайт, ФБ-сторінка, група) та Альтернативи (сайту нема, ФБ-сторінка, форум). Це на сьогодні, але в перспективі Батьківщина, Самопоміч, Демальянс, інші сили. Запрошені, а вже чи відгукнуться...

Все, що було сказано на зустрічі про наявну владу, можна тільки вітати і підтримувати. Втім, це ж говориться всіма і всюди, але для того, щоб ту владу змінити чи замінити, треба мати конструктив, а тут є суттєві зауваження.

1. Ідеологія

Платформа, як можна зрозуміти, хоче бути масовою політичною організацією. Вона позиціонує себе як демократична, а це ж, мабуть, і треба розуміти як курс на масовість? Але тут ми маємо згадати, що демократи в нас з'явились під час боротьби з партократами. Ну і залишились з тою назвою до сьогодні. Хоч насправді ті, що боролись с партократами, були з точки зору ідеологічної націоналістами демократичного крила. І вони мали широку підтримку виборця в цьому русі, бо на той період саме націоналізм, і саме демократичний був найкращим виразником політичних устремлінь абсолютної більшості населення. 

Втім, держава постала, націоналізм свою мету осяг - і що? І виявилось, що мати державу - то замало. Треба її облаштувати по-європейські, але як саме? Президент Кучма не знав. Бо новий націоналізм (тим більше старий комунізм) відповідей на такі питання не дає, не його це справа. То треба було тоді націоналістам з Руху (кожному особисто), як вони хотіли залишатись в політиці масових партій, обирати одну з трьох європейських ідеологій: консервативну (християнсько-демократичну), соціалістичну (соціал-демократичну) або ліберальну. Це як мати на увазі масовість. Але як триматись саме націоналізму і надалі, то треба знаходити гроші і будувати кадрові організації, бо націоналізм більше 5-10 відсотків електорату не приваблює, а на цьому полі вже багато хто вкорінивсь. Треба зазначити, що характер чи різновид націоналізму: демократичний (може ліберальний чи соціальний) або донцовський чи радикальний, інтегральний (він же щирий, справжній, правдиво патріотичний) жодного значення не має. 

Це питання зараз для платформи, як можна побачити, відкрите. Всі учасники виголошують "Славу Україні", просто не уявляючи собі, що можна сказати щось інше. Тобто, може вони себе і не осмислили націоналістами, щиро вірячи в демократію як власну ідеологію. Але це не так. Нема такої політичної ідеології, відтак сприймаються учасники як демократичні націоналісти, що хочуть поновити Рух. Навряд з великим майбутнім у сучасній Україні.

Інша справа, як питання ідеології буде розглянуто, вирішено і артикульовано. Починаючи, між іншим, з гасла. Гасла в політиці мають велике значення. Хто буде слухати запис, з чимось погодиться, щось дуже палко підтримає, але як образ того зібрання запам'ятає саме націоналістичне привітання і зарахує цю організацію до фаріонівського напрямку. А ще як Юлія Володимирівна додасться, то тоді взагалі не буде про що говорити. В сенсі ідеології, звісно, інших цікавих тем з'явиться багато.

І тепер можна завершити преамбулу стосовно ідеології і піти подивитись на сайтах, що ж партнери про це сказали там, в спокійній обстановці, по зрілих роздумах? Ну, на зустрічі, похапцем, нічого, а от в текстах, вже, так би мовити, фундаментально?

Партійна програма Громадянської позиції про це мовчить. Загальний тон, я б сказав, ліберальний. Але головна мета - потужна держава, то націоналізм? Вирішуйте самі.

Ну а Народоний контроль - то ж взагалі не партія, то і програми нема. Є Концепція. Але по тексту не можна не впізнати той самий націоналізм. Хоч про нього і не сказано ясно і чітко.

І добре, що я глянув ще документи. Там сюрприз.

Рух виявився партію. Без програми, але з цінностями? Далі є і програма, але я її не читав, ну якось вже заплутавсь.

А от в повідомленні з'явилась і назва платформи: Народна довіра. Це, звісно, як мрія політиків, їхня мета. Але нездійсненна, здається, без того, щоб в ідеологічному вимірі якось визначитись чітко і зрозуміло для тих самих людей.

2. Інфраструктура

Йдеться про партійну (чи вже надпартійну, блокову або платформову) інфраструктуру. Цілком зрозуміло, що вона має бути розгорнута не на каналах нашого телебачення, а сучасними засобами, базованими на Інтернеті. 

Пропозиції щодо цього є, а наявна інфраструктура, що вона була показана вище, має цілком зрозумілий недолік: вона нерозвинута. І буде такою допоки платформа не прибере масовості. Бо ж для розгортання територіальних і проблемних форумів потрібні люди. Не кадрові менеджери, а симпатики чи члени партій, організацій блоку, що взялись за цю роботу добровільно, на волонтерських засадах. Повертаємось до ідеології.

Тут не можна не згадати про наймолодшого партнера - Альтернативу. Тут ідеологія, тут реєстрація, тут кредитна історія. Якось не оптимістично в сенсі саме ідеології.

---

Було і продовження.