Антипроантінівський мухарчик

Во славу Ісуса Христа,

в ім'я Справедливості силою Солідарності,

осяяні Свободою,

будуймо Україну.

Мухарчик - новий літературний формат.
Антипро - діалектичне мерехтіння, характерне для подій реального життя, коли щось виявляється то добрим - то поганим, то подобається - то викликає відразу, то...

Джерело натхнення.

1. Національна ідея

В редакції "Бути в Європі" абсолютно проста і зрозуміла, безумовно спільна для всіх українців.

В редакції вчених, що досліджували як думки сучасних українців, так і давнішні джерела тих ідей у знаних діячів українського відродження, це розкрито, деталізовано: Гідність, Розвиток, Свобода.

Кожен, звісно, може і своє розуміння представити. В есеї, мухарчику чи і на паркані - то ж не проблема. Проблема в іншому, в реалізації. Чи віднайденю дійсно правдивого шляху до тої Європи: де його шукати, якими манівцями блукати, хто зна?

Одні пропонують виганяти з України тих, що заважають.

Інші - будувати те, чого нам бракує.

А ще треті і в голову не беруть, все добре знають: потихеньку до себе, до себе... Починаючи з Кучми. Він про країну не знав, що має робити, а от про сімейної справи подбав чудово. Ну і інші його вихованці та ідейні послідовники по різних місцях і містах, містечках і селах.

2. Аполітичність

Бути поза політикою - вікова традиція українців. Не тільки тому, що "хата с краю". Адже політика - справа поляків, росіян, їх помічників єврейського коріння. А українець в полі, йому нема коли. Та і не розуміє він, що там до чого.

А радянщина? Радянська людина завжди і всюди намагалась передовсім не вляпатись в політику. Кримінал чи аморалка - то ще нічого. А от політика - та боронь боже.

30 років незалежності тут нічого не змінили. І не могли, бо не було нікого знаного, авторитетного, хто б міг, та ще й хотів чи намагавсь щось у ставленні пересічного українця до політики змінити. А головне - щось зробити власноруч, показати приклад, бо саме за справами пізнаємо їх. Одні писали есеї, інші на парканах, ну а більшість - до себе, до себе...

3. Громадянство

Притомне, європейське - починається не з паспорту. З визначення політичної позиції, власного світогляду, мати який вважається за потрібне для людини освіченої. Надто громадського активісту.

Ви з паспортом, шановний читачу? А з обличчям? Так, політичним.

4. Націоналізм

Годиться тільки для того, щоб когось або щось поборювати. Дарма, чи то сьогодні треба. Ну така вдача цього інтелектуального концепту.

А задля будувати не підходить. Не той вектор, не та закваска.

Він про себе це чудово знає. Тому воліє називатись патріотизмом.

5. Росія як Орда та Україна як колонія

Як загубив ключа десь на вулиці біля хвіртки, то для вдалих пошуків треба світла. А як заходивсь лаяти міську владу, що не заплила те світло, то вже й забув про свого ключа.

Як хочеш домогтись результату, дивись на світ відкритими очима. А то просто скидається на папуаса, що хоче означити свою войовничість і презирливе ставлення до ворога.   

6. Фронти

нічого і ніде не збудували. Руйнувати, поборювати годяться. Будують інші суспільні формації. Базовані не на націоналізмі.

А жакетка, що мала б, здається, вказувати на належність до згаданого фронту, навіювати щось таке мілітарне, маскулінне - вона нагадує чи то ССівський однострой, чи ще щось непевне. Весілля в Малинівці?

7. Телебачення

Тут всі згодні і єдині: геть. Разом з політиканами, бо то сіамські близнюки. Але вони є нашим відображенням, нашим породженням, от що треба визнати.

Сказати геть замало. Потрібна діюча, реальна система суспільного діалогу. Який починається, звісно, з тих, що пишуть або говорять Інтернетом. А потім відповідають за написане. Чи сказане. І таким чином разюче відрізняються від нашого телебачення.

8. Бонус для читача

Так, шановний, допиши свій власний абзац. Мухарзац. І засилай мені посилання. Я поставлю.

№1:

№2:

№3:

...