Етика і партія

Зацитую з однієї роботи Юрія Шведи:

Етичні принципи партійної діяльності. 

Партійна діяльність є важливою сферою політичною діяльності,
яка регулюється в тому числі й нормами моралі. Політична етика висуває такі вимоги до політичних партій
та їхніх лідерів, членів: 

1) Уміння уникати ілюзорних цілей, здатність висунути у своїй програмі посильну суспільну мету. 

2) Визнання єдиних для всіх партій, базових, загальнолюдських, національних цінностей, тобто визнання пріоритету суспільних інтересів над інтересами тієї чи іншої партії. 

3) Уникнення світоглядних спрощень, невиправданої політичної поляризації, стереотипів чорно-білого мислення, на зразок “моя партія втілює добро, а супротивна – зло”. 

4) Подолання синдрому “авангардного абсолютизму”, тобто стереотипів, за якими дана партія як авангард класу (чи соціальної групи) уявляється водночас і авангардом усього суспільства. Взагалі ж, претензії на те, що партія знає, що краще для народу, а що ні, -
це дуже небезпечні претензії. Найчастіше вони породжуються елементарно безвідповідальністю членів партії перед суспільством і прагненням до безкінечних соціальних експериментів. 

5) Уміння вести партійну боротьбу чистими прийомами і засобами, а не брехнею і наклепами. 

6) Не думати, що у партії-суперниці немає людей, які заслуговують на повагу і симпатії, збереження нейтральної сфери поза боротьбою, де
можна було б поважати суперника як людину. 

Особливо необхідним є розвиток згаданих етичних принципів в умовах сучасного посттоталітарного суспільства, в якому індивід тільки-тільки здобуває справжню свободу, починає вершити своє життя, самовизначати свою долю у найрізноманітніших сферах суспільного
життя.