середа, 26 квітня 2017 р.

З дискусії про партії на ФБ

Назва цього посту не моя, я просто цитую. Три не надто великих, але вагомих тексти, об'єднаних саме такою назвою. Ось вони: перший, другий і третій.

Тема цікава сама по собі, а тут ще такий поважний автор, та ще і дискусія згадана - три в одному (і тексти три, та що за містика...)

То берімося до читання.

А як прочитали, то можна і поділитись враженнями. Я це зроблю тут і зараз, а ви, шановні, приєднуйтесь - де побачите цей текст, там і пишіть.


1. Закон Міхельса


На жаль, пані Антоніна, а може її помічники, забули поставити посилання на матеріал Тараса Плахтія, на який подається відповідь, тому я зосереджусь на тому тексті, що є у нас перед очима.

Як відомо, Міхельс вивів свій закон на підстави спостереження за партійним життям робітничих, так званих масових партій. Це важливо. В подальшому дослідники новопосталої науки менеджменту зазначили, що будь-яка організація (підприємство, клуб, асоціація фермерів) переходить після народження і стадії становлення до організаційної стабілізації, яку можна назвати і бюрократизацією або олігархізацією за Міхельсом. І ці явища в житті будь-якої організації треба і цілком можливо, як бути до цього готовим, контролювати. 

Але чи має все це відношення до України? Ні, закони є закони, вони діють повсеместно, але чи є наші партії масовими, чи є в них члени, територіальні організації, демократичні процедури прийняття рішень? Давно всі погодились з тим, що наші партії є підприємствами рекламно-піарного типу. Вони імітують діяльність партій на інформаційному полі, збирають голоси, прив'язуючи їх до фейкових депутатів, і торгують тими голосами задля свого і хазяйського зиску.

Тому не заперечуючи переліку заходів, що пропонує пані Антоніна на шляху до виправлення ситуації, я б додав ще такий: пробудження громадян до цивілізованого партійного життя. Розкривати це не будемо, повернемось до питання пізніше, буде нагода.

2. Організаційний ідеал


Тут два сюрпризи: приємний і незрозумілий. Приємний в тому, що є посилання на матеріал пана Тараса. А незрозумілий в тому, що текст починається з повідомлення про те, що дискусії... бути не може. Через різні підходи. Завжди думав, що це і є найцікавіше в дискусії - порівняння підходів. Так і назва ж матеріалу - "з дискусії". Не сказано, що з тої, яка не відбулась. Але ми підемо далі.

Хоч я є чистої води технарь, але пані Антоніну цілком розумію і підтримую у всьому, що стосується гуманітарної природи партій. Так, партії, як і будь-які організації, мають оцей самий організаційний кістяк, платформу чи оболонку. Але підприємство працює в економічній площині, симфонічний оркестр - в музичній, а партія - в соціальній. Так, всюди є лідер чи начальник, він може віддавати накази, існують підрозділи, правила взаємодії тих підрозділів, але сучасна масова (не забуваймо) партія гуртує людей зі спільними ідеалами або цінностями, політичними переконаннями. Що не стосується, звісно, наявних у нас політичних партій-підприємств: там наймають людей на певну роботу і не питають про якісь там ідеали.

А цей висновок я зацитую: "Наше завдання – допомагати становленню суспільних інститутів". От чудово, я двома руками за. Тільки трошки уточню, бо ми ж кажемо про партії: наше завдання - допомогти становленню [справжніх] партій. Оці "справжні"... Я їх називаю масовими ідеологічними. А пані Антоніна? Які партії - ну в ідеалі - вона б хотіла побачити в Україні? Що могли б претендувати на статус суспільних інститутів, а не політично-шахрайских фейків. Про це, на жаль, саму у цьому тексті не сказано. А далі буде несподіваний поворот.

3. Великі ідеології


Ну тут вже і посилання на розміщення на сайті наведено, і посилання на текст Тараса Плахтія є - відбулась дискусія? Ні, бо нема відповідей. Тобто кожен автор сам по собі. Ну от така взаємодія, такий рівень комунікації. 

Втім, читаємо. І не можемо не погоджуватись з пані Антоніною знов і знов. 

Цитую: "створити нормальні (не ідеальні! Боже збав!) партії, що існуватимуть тривалий час і, своєю чергою, нормалізують політичний процес" Так, однозначно, нам потрібні саме нормальні партії і нормальний політпроцес.

Комплексний підхід? Цитую: "Тому підхід до трансформації партій має бути комлексним, із задіянням економічних, правових, організаційних та ідеологічних важелів. Щось одне не допоможе." Авжеж! Але хвилиночку...

Трансформація? А чи це можливо? Тобто, може треба будувати з нуля? Зрозуміло, комплексно, з урахуванням, все так, але то ж альтернатива: з нуля чи шляхом перебудови, так добре відомої радянським людям? Не знаю, тут так от відразу не скажеш. Мабуть в кожному конкретному випадку, в кожній партії це має відбутись по-своєму? Як та партія схоче. А як постане нова "нормальна" партія? Так, і це може бути. Але де гарантія, що нова партія буде побудована саме по-новому, а не так, як всі оті теперішні...


 Аж ось несподіванка: "Епоха великих ідеологій минула. Ні КПРС, ні іншого типу масову партію зараз уже не відтворити." Це ж чому? Надалі посилання на Центр Разумкова (ні, не посилання у такому от вигляді), а згадка. Ну що там разумковці написали, можна почитати, але не думаю, що, мовляв, часи ідеологій минули (так і пані Антоніна раніше казала, що без ідеологій не можна). Тут якась заковика, незрозумілість. Хоч ця теза винесена в назву. Капець великим ідеологіям. Присуд є. Але звідки він взявся? Що КПРС не відтворити, то всі згодні, але як бути з іншими масовими партіями? Чому це для них запалили червоне світло?

Нагадаємо читачу, бо може він не знає, про що йдеться. Хто у Європі при владі (картинці вже кілька років, тому конкретні цифри змінились, але чи це так важливо?):



Масові партії? Так. Ідеологічні? Так. Може то далекі від нас у культурному відношенні Америка, Японія чи - спаси боже - Сінгапур? Ні, та сама Європа, на яку ми так ревно націлюємось-націлюємось, та все ніяк не можемо збагнути, чого ж в них так добре, а в нас так погано... Так партії ж при владі не ті - пан Тарас написав, пані Антоніна погодились, але що далі, як же побудувати такі, щоб були справжні? От тут чогось заминка. Не повертається язик у наших авторів сказати два сакральні слова: соціалізм і християнська демократія. І змінити адресата того повідомлення.

Пані Антоніна жаліється, що політики не слухають вчених. І тому не будуть партії як треба. "Як треба" по науці. А їм, пані Антоніно, цього і не треба. То людям треба, до людей і треба адресуватись. До потенційних членів отих масових ідеологічних партій. Що цілком у дусі пропозицій пана Тараса будуть мати дуже відмінну від КПРС організаційну та інформаційну інфраструктуру. Я її бачив, можете і ви побачити, будь ласка.

Отака вийшла в мене читанка. Я, звісно, запрошення до згаданих авторів продовжити дискусію (що не починалась?) зашлю. Ще запросимо Дениса Жарких, Віталія Кулика, Лілію Гонюкову, Валерія Тертичку, Сергія Джерджа, Наталю Грицяк, Олександра Дем'янчука. І поставимо текст по різних форумах, дотичних демократії, політики - там теж є потенційні учасники розмови. Нехай пасивні, але прочитати, що думають фахівці, їм же цікаво? А може і своє слово сказати. Будь ласка, колеги, це і є та системна робота, про яку каже пані Антоніна. Ніхто за нас її не зробить.









4 коментарі:

  1. Дякую за змістовний огляд деяких публікацій вищезгаданих дослідників партійного будівництва. На жаль недостатньо часу для вивчення їх робот. Але судячи з Вашого аналізу вони мають один загальний фундаментальний недолік. В них відсутня тема внутрішньо партійної демократії. А саме звідси починається політична корупція, яке є основою корупції економічної, судової на всіх рівнях суспільства. Провів у Гуглі огляд літератури за цими ключовими словами і прочитав підручних з політології росіян та монографію з НАУКМа. Практично нічого на цю тему. І це тоді коли у ФКП у січні цього року провели партійний референдум за кого члени партію пропонують голосувати на Президентських виборах? А у нас? Напівдеморатія в умовах ліберально-націоналістичної суспільної сфери. Що з цього приводу думають спеціалісти з політології?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. І Вам спасибі за увагу. Більшість згаданих фахівців відгукнулись (може просто ввічливість), обіцяли почитати... Я ілюзій не маю. Чогось наша наука катастрофічно біжить будь-яких практичних порад чи якоїсь участі в практичному партійному будівництві. Шкода. Втім, колись же воно скресне, колись же ми зрушимо.

      Видалити
  2. Партії автократичні тому, що такими є їх Статути. А чому так? Тому що пряма демократії на нижчих рівнях суспільних інститутів, зокрема, профспілок і у студентських радах така ж сама, як і 100 і 50 і 20 років тому відсутня. Підготував Положення про профспілковий референдум в профспілці працівників НАН України і в результаті обрали членом ЦК цієї організації. Треба підготувати до середині травня новий варіант Статуту цієї профспілки. Ось на цю тему з юридичної і змістовної сторони зараз і працюю. Тому перелік загальних принципів партбудівництва не дуже цікавить. Все це очевидно з точки зору розділів 1 і 2 КУ, Треба ці імперативні усвідомити і реалізовувати на практиці.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, статут - то альфа і омега організаційного життя партії (чи профспілки). От Вам у поміч: https://www.facebook.com/download/preview/242110979538726
      А як поскрести по сусікам, то можна знайти ще і ось що: http://pkka.listbb.ru/ Там багато чого, що стосується організації роботи ГО в умовах мережевого оточення.
      Але треба було ж мені Вас, пане Юрію поздоровити з обранням - роблю це з великим задоволенням. Певний того, що люди не помилились і Ви зробите для їхньої організації (а тепер і Вашої) багато користі. Я зі свого боку обіцяю всіляку підтримку в частині ІТ та їх використання.

      Видалити