Тарас Плахтій. Партії нового покоління

Йдеться про книжу, ось її обкладинка: 

Хоч насправді це не книжка, а ще тільки рукопис. Втім, от вам приклад сучасного інформаційного світу - книжка ще не книжка, а вже ми її читаємо і обговорюємо. Я сподіваюсь. Бо насправді для результативної розмови нам потрібна не одна така книжка, а десять. Від вчених, фахівців різних кафедр, різних наукових шкіл. І обговорення по всіх містах і селах, що не хочуть війни і руїни, а хочуть бути у Європі. Реально, насправді. Це можливо? Ну от про це і поговоримо.

Сама книжка поставлена в різних форумах, де є люди, яким цікаво: консерватори, соціалісти, зацікавлені в політиці миколаївсьці чи львівські ліберали. А ще пенсіонери, які хочуть навчитись думати інакше. Цього разу в площині політичній. Обирайте, що вам ближче, і приєднуйтесь до роботи. Бо написати кнжику - це, зрозуміло, велика робота, її вже пан Тарас зробив. Але прочитати і використати - це вже наш з вами клопіт. Адже написане буде працювати тільки тоді, коли ми прочитаємо, осмислимо і щось таки зробимо з того, про що йдеться в книжці.

Починаємо цю роботу тут і зараз: читаймо разом передмову автора. Зауважу, що я ще книжку не прочитав, може  згодом щось тут допишу, але давайте це робити саме разом: беріться за читання, пишіть свої коментарі, залучайте до розмови знайомих, це і є наша з вами робота. Ніхто за нас її не зробить.

Передмова

Сучасне інформаційне суспільство постмодерної доби, із його множинністю істин та ідентичностей, стрімко ускладняється, генеруючи і поширюючи всередині себе і назовні наростаючі потоки неструктурованої і структурованої інформації із вплетеними у них різнотипними керівними впливами.

В той же час, рівень складності традиційних ієрархічно структурованих політичних партій практично не зростає. Більше того, він має тенденцію до зниження у процесі виродження цих організацій внаслідок дії закону олігархізації Р. Міхельса.

Зростаюча різниця між рівнями складності політичних партій та суспільства зумовлює неминучу втрату цими організаціями своєї керівної функції – вони перестають бути стратегічними суб’єктами власного суспільства, що приводить до перехоплення влади більш складнішими внутрішніми і зовнішніми організаційними суб’єктами, які є схильними втілювати власні, а не загальносуспільні інтереси.[1]

За таких обставин, пріоритетним є конструювання, створення і розгортання поліструктурних політичних партій нового покоління, які зможуть прискорено ускладнятися у процесі своєї життєдіяльності без втрат початкових зовнішніх якостей і успішно виконувати функції стратегічних суб’єктів власних суспільств, повернувши мораль і етику у політику, залучивши до неї компетентних і порядних громадян, зробивши участь у ній престижною і привабливою.[2]

Ця книжка узагальнює результати проведених мною впродовж минулих чотирнадцяти років міждисциплінарних теоретичних досліджень у сфері партійного будівництва, які представлено більш ніж у сотні публікацій. Вони включають розроблену методику колективної безконфліктної діяльності великих груп людей у динамічній мережі, сформований на її основі порядок колективної діяльності членів різнорівневих партійних підрозділів змінну організаційну структуру політичних партій нового покоління – динамічну мережу, покроковий порядок розгортання таких організацій тощо.

Розроблена методика забезпечує вироблення, обговорення, узгодження і прийняття рішень без ескалації міжособистісних та міжгрупових конфліктів всередині великих груп. Вона була випробувана мною і колегами на практиці під час проведення понад сто сімдесяти різних заходів у різних середовищах різної чисельності і складу.[3]

Застосований міждисциплінарний підхід дозволив виробити різносторонній погляд на політичну партію, як об’єкт досліджень, встановити основні проблеми партійного будівництва в Україні, а головне, розв’язати невирішувані проблеми, що були виявлені в рамках одного наукового підходу, використовуючи інструментарій інших наукових підходів, після встановлення взаємозв’язку між усіма ними.

В основі теоретичної частини книжки лежить організаційний підхід, що сформований у роботах відомих фахівців з теорії організацій Г. Моргана, І.Адізеса, Дж. Гараєдагі, Г. Мінцберґа, Р. Акоффа, Р. Дафта та інших. Він дозволяє розглядати партію із середини, представляючи її як сукупність взаємно вкладених географічно розосереджених різнорівневих підрозділів, упорядкована взаємодія членів яких зумовлює виникнення складеної колективної суб’єктності цілої організації.[4]

У процесі досліджень я намагався подолати розрив між теорією і практикою партійного будівництва, розглядаючи політичну партію як промислове виробництво готової продукції – керівних впливів на зовнішнє і внутрішнє середовища із потоків інформації, які надходять до неї із цих середовищ. Це дозволило розробити сукупність технологічних процесів виготовлення усієї номенклатури готової продукції партійного виробництва – різнотипних керівних впливів відповідної складності та інтенсивності. Також це дало змогу сформувати покроковий порядок створення та розгортання політичних партій зі змінною структурою – динамічною мережею, кожен крок якого є достатньо простим і легким у реалізації для управлінців і фахівців з організації промислового виробництва у інших сферах, яких у достатній кількості готують українські вищі учбові заклади.[5]

Передумовою створення і розгортання в Україні політичних партій зі змінною структурою – динамічною мережею є усвідомлення і прийняття українськими політиками, а також запровадження ними з допомогою описаних у цій книжці організаційно-технологічних інструментів у партійну практику визначених мною принципів сучасного політичного лідерства:

(1) Лідери мають погодитися, що ні вони самі, ні їхні малі (чисельністю 3-5 осіб) групи ніколи не отримають абсолютної влади у партії – влада має бути розподіленою між її різнорівневими підрозділами, а всередині них – між їхніми членами та залученими прихильниками партії.[6]

(2) Створити і урухомити політичну партію нового покоління можуть лише лідери, які на початковому етапі свідомо використають власну харизму і власний приклад, щоб змусити діяти по-новому всіх інших членів організації з метою забезпечення колективного вироблення і поширення змістів і смислів, формування довіри і мотивації, створення нової організаційної структури і культури. А потім самі ж відмовляться використовувати власну харизму для ще більшого посилення свого лідерства, ставши гарантами дотримання сформованих процедур колективного вироблення, обговорення, узгодження, прийняття і виконання рішень членами і запрошеними не членами різнорівневих партійних підрозділів.[7]

(3) Лідери мають погодитися, що пріоритетом є не прийняття їхніх і/або ідеально правильних рішень, а уникнення конфронтації, знаходження рішень, які сприятимуть максимальній консолідації всередині організації. При цьому вони мають забезпечити систематичне проведення чергових і позачергових розширених засідань керівних органів різнорівневих партійних підрозділів, під час яких у будь-який момент можна ініціювати перегляд за відповідною процедурою будь-якого рішення, якщо виявлено ознаки його хибності.[8]

---

1. Це вірно і для Заходу, розвинутих демократій, і для нас в Україні. Але зовсім з різних причин, не можна нам про це забувати. В них партіх "перестиглі", як можна так казати, а в нас "недозрілі".

2. Абсолютно погоджуюсь з другою частиною - про формування політичного класу, участь в політиці патріотів, свідомих порядних громадян, а перша, про "конструювання" поки що потребує аргументації від автора під час читання книжки.

3. Мабуть ще для книжки варто було б зробити такий собі розгалужений додаток. У вигляді, скажімо, порталу, на якому будуть аннотації і посилання на інформаційні ресурси згаданих практичних заходів. Бо, зрештою, що працює найкраще? Реальний досвід, приклад колег с сусіднього району чи й області.

4. Крім територіальної ще б треба розглянути тематичну й часову складові. Щодо тематичної цікавим є досвід німецькийх соціал-демократів з їх робочими групами, а щодо часу мається на увазі виховання партійного активу протягом політичної кар'єри. Від простих регіональних до складних національних завдань. Про це, до речі, можна поговорити тут.

5. Партія як підприємство, що продукує голоси на виборах - це часто згадуваний образ, а от спробувати застосувати інженерію до партійного життя... Подивимось, почитаємо. Зараз виглядає, може, не надто переконливо, навіть для інженера-машнобудівника з досвідом роботи в ІТ, а що вже казати про гуманітаріїв! Втім, ми ж за міждисциплінарний підхід, то придивляймося уважніше, цілком можливо, що окремі знахідки можуть бути і в цьому методі, навіть як він не буде застосований цілком. 

6. Власники політпроектів не погодяться. А лідери партій ніколи так не думають, хоч яка в них бюрократія і залізні закони.

7. Я б сказав так: нові партії мають сформувати і підтримувати нову "корпоративну культуру". Це як згадати про сучасне підприємство і його персонал. Ну, сформулювати можна, а чи дасть нам книжка реальні інструменти? Побачимо.

8. Мабуть, це теж про "корпоративну культуру"?

---

Додаток

Я коли книжку переглянув (не скажу, що уважно прочитав, бо надто складний текст) побачив на одному з дотичних текстів такий от перелік людей, що брали участь в випробовуваннях підходу: 

Віктор Андрусів (6), Володимир Кондзьолка (53), Ірина П’янкова (62, 82), Григорій Семенчук(66), Святослав Сурма (67), Ірина Коваль (79), Богдана Бабич (92), Олександр Серьогін (152, 168, 172), Тарас Юрченко (168, 172).

Хочу їх запросити на імпровізовний семінар чи воркшоп, поговорити про книжку, поділитись своїми враженнями. А найголовніше - пропозиціями про те, як би її використати в практиці партійного будівництва?

От яка є пропозиція до нашої гіпотетичнної робочої групи. Текст пана Тараса дуже складний для сприйняття навіть і фахівцями, не кажучи вже про партійців. Може, нам всім разом написати таку собі фантазію - "Один день (місяць, рік) обласного (районного, ОТГшного) офісу партії "Нова демократія". Ідея ж зрозуміла? Написати таку собі розповідь про ту новітню партію, її конкретний осередок, що робить такі і такі справи, одержує такі і такі реакції чи долає такі і такі проблеми. Ну, щоб все це було легко сприймати, читати і уявляти ту партію...

До речі, звернув увагу, що на Збручі, де розміщено докладні тексти, вони не були обговорені. Може, щось з тим сайтом? Протестував: Російське питання, Сурогат, Молитва. Технічно все працює, як можна побачити, а діалогу нема. Чогось.

За місяць навідався ще раз - так само нема діалогу. Проблема? Стан.