Я і на тому посиланні написав і тут ще раз скажу, що це перший відомий мені приклад, коли автор відповідає читачу. Ну якось мені раніше не щастило таке у українському інформаційному середовищі зустрічати. Втім, давайте вчитаємось, подумаємо над відповіддю і рушимо далі. Бо пан Володимир, як видається, трошки не про те сказав, що мене цікавило.
Проросійські сили, реалізація в Україні російських інтересів, російський сценарій миру - це, як на мене, синоніми. Це різними словами, але про одне й те саме. Що хтось є таким за своєю орієнтацією, має таку мету, займається таким ділами. Але чому пан Володимир так вирішив, на яких підставах, які дії чи слова отих згаданих сил дають про це знати? Хіба не існує українського сценарію миру, не кажучи вже про те, що відповідні документи, плани, дорожні карти підписують дві сторони? Звісно, націоналістичний плану миру через перемогу над Ордою добре відомий, але чи він є єдино можливий?
До речі, Франція і Німеччина регулярно кажуть про спільні інтереси, то чи не можна уявити, що і Україна з Росією можуть мати спільні інтереси?
Як на мене, то політолог мав би згадати, що крім націоналістів, всі інші ідеологічні напрямки заперечують війну. Соціалісти через те, що трудящі класи не мають гинути за інтереси капіталу. Християнські демократи через те, що Христос заповідав людям жити в любові. Ліберали вбачають у війні найбільше порушення прав людини, головного права - на життя. То виходить, що і без Росії, її інтересів чи сценаріїв в Україні можна побачити принципових прибічників міру.
Втім, апеляція до кума вказує, що аудиторія мається на увазі дуже примітивна, яка мислить спрощено, без зайвих міркувань, запитань до себе чи й не тільки.
Навіть і не знаю, чи буде далі. Хоч поки що можна сказати, що поняття проросійських сил залишилось нерозкритим.
Немає коментарів:
Дописати коментар